Сьогодні усе плакало село...
Швидку село карпатське зустрічало...
І горе на селян гірських лягло...
Бо вовченяти, Сірого, не стало...
Швидка забрати Колю поспіша...
Нога разпухла, то змія вкусила...
Але при тілі ще його душа-
Лиш вовка оставля остання сила...
Розпухле тіло, ледве диха він...
З очей сльоза остання добігає...
Лизати рану хлопчику хотів...
Та серце вовка кров вже не качає...
***************************
Вони з дитинства разом. Так зросли...
Це вовчинятко Колі подарили...
Товаришами крепкими були...
Завжди кругом у двох вони ходили...
У мами день народження було
І гості все подвір'я наводнили...
В будинку пахло смачно і гуло
А Сірого на ланцюг посадили...
У Колі були плани геть свої
Гуляли всі, на нього не зважали...
Гулянка ще триває у рідні...
Сідало сонце... Колю всі шукали...
В останнє попід лісом він ходив...
Хтось бачив... Його в лісі не знайшлося...
Та батько Сірого на пошук відрядив-
Спасіння чудо все ж там відбулося!
Вовк в ліс чкурнув. Лиш мелькнув його хвіст!
Знайде чи ні?- Всі голови ламали...
Для нього рідний дім Карпатський ліс-
І хлопчика повернення чекали...
Миколку, звісно, Сірий віднайшов
Він знепритомнів... Став в кубло гадюче.
І хлопцю вовк на поміч там прийшов
Тягнув його.... Та жалив змій болюче...
З останніх сил тягнув він до села...
Сопів, скулів і напрягав всі сили...
Щоб ця душа спасенною була...
А його час підходив до могили...
В тумані бачив білий ще халат...
Хотів ще рану хлопчику лизати...
Але убив це серце вірне яд...
Пустив сльозу... І сам почав вмирати...
***************************
Сьогодні усе плакало село...
І під сосною вовка хоронили...
Смертельне горе хлопця обійшло...
Далеко, в горах, дзвони задзвонили...
Тепер давно там пам'ятник стоїть
Микола, вже дорослий, приїжджає.
Найперше він до Сірого спішить-
Новини всі Йому розповідає...
Андрей Краснокутский,
Ротмистровка, Украина
Так будь же зеркалом у Бога
И освящаясь - отражай.
Иначе истины не трогай
Не разрушай, не искажай...
***********************
Лист бумаги на столе
Ручка полная чернил -
Это всё, что нужно мне
Да Господь чтоб посетил... e-mail автора:kravas@email.ua
Прочитано 1944 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
День Победы! - Сергей Сгибнев До слез тронули меня слова письма моего брата во Христе:
- У меня лично прабабушка и прадедушка не успели выехать из Золотоноши. Где-то там, в гетто Золотоноши они и погибли. А мой дед, Лев, погиб в конце войны, освобождая Венгрию. Сохранилась лишь одна фротка, где он с моей мамой Розалией Львовной. А как было нелегко поднимать детей после войны и сохранить их во время войны нашим бабушкам.
Ведь если бы не этот "тихий" подвиг наших бабушек то не было бы и
современного Израиля, как "национального государства" для всех евреев!
И вряд ли был бы современный народ израиль.
-
"... если бы не этот "тихий" подвиг наших бабушек..." - АМИНЬ! Братья и сестры! АМИНЬ!
Как мало понимается, как обесценен сегодня вот этот "тихий подвиг"!!!
Грохочут барабаны, ревут электро гитары и синтезаторы... - это "мы служим Богу..."?!?!? А наши бабушки, вот так - тихо и незаметно - ПОСТОМ И МОЛИТВОЙ - отвоевали у сатаны души наших дедов, отцов, да и наши души...
С Победой вас всех! С Великой Победой Христа!
